Головне меню
Пошук по сайту
 
Корисні посилання
22 червня – День скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні
22 червня 2018 року 10:26

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Саме цього дня у 1941 році українська земля відчула перші удари ворога. 

22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Горем і болем ця мить увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

Ще довго пам’яттю болітиме війна. Кожен раз в цей, 22 червня, ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і може, навіть, онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді...

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українська земля понесла надзвичайні втрати.Загалом – це 8-10 млн. осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд. тогочасних рублів. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тис. сіл. За кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована. Мільйони людей опинилися в окупації. У зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися матері, дружини з малими дітьми, переважна більшість яких незабаром ставали вдовами, а діти – сиротами. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років.

Історію найкривавішої в історії людства війни зафіксовано у наукових працях, архівних і музейних документах, фотографіях, плакатах воєнного і повоєнного часів, у спогадах учасників, а також відтворено у художніх, літературних творах, кінострічках. На честь героїв споруджено пам'ятники та обеліски.

Сьогодні вже мало залишилося в живих тих, хто зі зброєю в руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Імена всіх визволителів назвати не можна, однак ми вклоняємося їхньому подвигу, вони назавжди залишаться в історії рідного краю. Головне, щоб про них пам’ятали, бо саме ця пам'ять передається із покоління в покоління, не даючи померкнути славі тих героїчних подій. Наш святий обов’язок – передати молодому поколінню страждання народу і його героїзм в часи страшного лихоліття, бо його обов’язок — оберігати спокій і злагоду в наший суверенній незалежній Україні задля майбутнього народу, задля світлої пам’яті тих, хто ціною свого життя йшов до Великої Перемоги.


Офіційні сайти
Статистика
зараз на сайті: 3
переглядів: 8
візитів сьогодні: 2226
візитів всього: 581709